Територія Теребовлі була заселена вже за неоліту. Перша згадка в «Повісті минулих літ» під 1097 роком.
За версією більшості вчених, назва міста походить від староукраїнського дієслова «теребити», перші поселенці «витеребили», викорчували ліс і розселилися. На думку професора Я. Рудницького, назву слід виводити від імені Теребослав, за твердженням філолога М. Худаша — від імені Теребовіт, що побутувало в давньоруські часи.
Археологічні дослідження вказують на давніше походження поселення. За часів князя Василька Ростиславича місто розташовувалося під Замковою горою. Від 1199 Теребовля належало до Галицько-Волинської держави. 1206—1210 в Теребовлі княжив Ізяслав Володимирович, який зумів звільнити місто від угорців і приборкати опір бояр.
У ХІІ ст.. Теребовля була значним політичним та культурним осередком. Коли Теребовлянським князем став Володимирко Володаревич, він об'єднав Перемишлянське, Звенигородське, Галицьке і Теребовлянське князівства і зробив столицею Галич. Після смерті у 1205 р. видатного князя Романа Мстиславовича розпалася Галицько-Волинська держава, й Теребовлянське князівство знов відокремилося.
1219—1227 — княжіння Мстислава Мстиславича Удатного, 1238—1264 — Данила Романовича Галицького.
1241 Теребовлю спустошили війська хана Батия, зруйнували замок.
1264—1289 Теребовля — княжа столиця Мстислава Даниловича.
1349—1772 із перервами Теребовля — під владою Польщі.
1387 надано маґдебурзьке право. 1415 король Яґайло дозволив теребовлянському шляхтичу Б. Головацькому за військові заслуги у Грюнвальдській битві заснувати на лівому березі річки Гнізни нове місто.
У середині 17 століття Теребовля обнесли валом і частоколом із брамами: Кам'янецька, Галицька та Львівська. 1434 Теребовля — центр староства Галицької землі, яка належала до Руського воєводства; тут засідали земський суд та сеймики.
15-16 ст. місто зазнало чисельних нападів татар.
1498 Теребовля і замок майже повністю знищили ватаги молдавського господаря Стефана III Великого, тому польський король Ян Ольбрахт звільнив місто на 8 років від податків.
1550 король Сиґізмунд II надав Теребовлі привілей відбувати щосуботи ярмарки, 1555 — право брати мита з мостів і доріг.
1594 укріплене місто і замок здобув Северин Наливайко, захопив великі запаси зброї, пороху, продовольства, одягу і 150 коней. Мешканців міста обкладали непосильними податками і численними повинностями, що викликало опір і повстання. 1616 королівські загони придушили бунтівників. Керівників — К. Шуцького і Д. Малиша стратили.
Місто не раз зазнавало епідемій чуми: 1652, 1721, 1770.
1648 замок без бою захопили міщани і козаки Максима Кривоноса. Влітку 1655 об'єднані козацько-московські війська на чолі з Богданом Хмельницьким і В. Бутурліним на шляху до міста Львів вступали у Теребовлю.
1672 фортеця без бою здалася туркам.
Напади татар 1687 і 1688 зруйнували замок, який більше не відновлювали.
За переписом 1694 у Теребовля − 24 житлових будинків, 1765 — 246 господарств християн і 89 господарств жидів.
Від 1772 Теребовля належала до Австрійської імперії з перервою 1810—1815, коли відійшла до Росії.
Наприкінці 19 століття почався 1-й етап трудової еміграції з Галичини в Аргентину, Канаду, США, Францію, з Теребовлі 1895—1898 виїхала 41 родина.
1907 в місті відкрито державну гімназію з польською мовою навчання (див. Теребовлянська гімназія). Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Українська бурса», «Сокіл», «Січ», «Луг», «Пласт», «Союз українок», «Захоронка», товариства допомоги українським інвалідам, охорони військових могил та ін.
Під час 1-ї світової війни Теребовля — в зоні російської окупації.
Восени 1918 теребовлянці активно підтримали Листопадовий зрив: усі установи міста були в руках ЗУНР. Від грудня 1918 в Теребовлі проходило вишкіл українське військо.
У червні 1919 місто захопили підрозділи польської Армії Ґаллера, 12 червня у результаті Чортківської офензиви УГА Теребовлю звільнили від поляків.
Унаслідок радянсько-польської війни польські війська увійшли до Теребовлі.
16 липня 1920 їх витіснили червоні козаки В. Примакова.
17 вересня 1920 дивізія УНР під командуванням Михайла Омеляновича-Павленка разом із польською армією вступила до міста.
В роки окупації краю Польщею Теребовля — повітове місто.
У економічному та культурному плані це було дуже відстале місто. Тут діяли дрібні кустарні майстерні, каменоломня, цегельний завод, де разом працювало 354 робітники; швидко розвивалися кооперативний рух, торгівля.
Збудовано 3-поверхові будинки, де розмістилися близько 10 крамниць, у тому числі чеської фірми взуття «Батя».
1933 відкрито музей, згодом — басейн відкритого типу.
Під час 2-ї світової війни місто зазнало бомбових ударів німецької авіації, зокрема 7 вересня 1939 — по залізничному вокзалу й мосту біля села Плебанівка.
17 вересня 1939 в Теребовлю вступили радянські війська; місто стало центром Теребовлянського району Тернопільської області УРСР.
Закрито українську гімназію, українські політичні й культурно-освітні організації та установи Теребовлі; репресовано діячів українського національно-визвольного руху, гімназистів.
22 червня 1941 почалася німецько-радянська війна, тоді ж німецька авіація знову бомбила аеродром неподалік Теребовлі, де базувався 86-й бомбардувальний авіаполк; льотчик Т. Малієнко здійснив один із перших повітряних таранів.
6 липня 1941 німецькі війська вступили у Теребовлю. 3а час окупації понад 1000 жителів міста вивезено на примусові роботи до Німеччини. Окупаційна влада не дозволила відкрити в місті гімназію, в її приміщенні функціонувала торгівельна школа, діяли дві семирічні школи для хлопців і дівчат, школа в Садах. Відновився Теребовлянський мішаний хор, який брав участь у конкурсі українських хорів Галичини у Львові 1942, відзначався серед кращих.
На початку червня 1943 на околиці Теребовлі нацист розстріляли 3 тис. євреїв.
23 березня 1944 частина 60-ї армії під командування І Черняховського звільнили Теребовлю від гітлерівців.
Від 1944 відновлювалося господарство міста: цегельня, маслозавод, дві промислові артілі, МТС, згодом — промкомбінат, електростанція, взуттєва фабрика, заклади охорони здоров'я, кінотеатр, технікум політосвіти (див. Теребовлянське вище училище культури).
Радянська влада здійснювала репресії проти діячів національного підпілля, зокрема в жовтні 1947 — масові вивезення до Сибіру теребовлянців, запідозрених у зв'язках із ОУН і УПА.
У післявоєнні роки побудований завод сухого знежиреного молока, нові корпуси взуттєвої і фабрики ялинкових прикрас, універмаг, гастроном, критий плавальний басейн, приміщення райсанепідемстанції і побуткомбінату, 2 30Ш, школу-інтернат (нині гімназія-інтернат), новий навчальний корпус школи для глухонімих дітей, 3 дитсадки, понад 20 багатоквартирних житлових будинків, завершена газифікацію міста.
Від 1990 діють «Просвіта», «Союз українок», Спілка краєзнавців, виникли Спілка політв'язнів і репресованих, Братство 0УН-УПА, Всеукраїнське об'єднання ветеранів.
1997 — урочистості до 900-річчя Теребовлі.
ПАМ'ЯТКИ АРХІТЕКТУРИ
Вежа замку
Руїни замку(1631 р.) - кілька разів руйнований і перебудований, зокрема в кінці XVI — початку XVII століття
Церква Миколи
Оборонна церква Cв. Миколи (XVI століття, перебудована 1735 року)
Церква Cв. Миколи буда збудована в кінці XVI століття, трьохнефна в плані і носила оборонний характер. У 1735 році відбулася перебудова. Від початкового храму залишилась лише східна частина – пресвітерія з великим вівтарем. На південному фасаді зберігся замурований, строгих ренесансних форм портал. Церква після побудови не мала бань і була пристосована до оборони. Над апсидою розміщено спеціальний закритий бойовий ярус з бійницями. В церкві зберігається копія Теребовлянської Чудотворної Ікони Божої Матері. Орегіназ знаходиться у соборі Святого Юра у Львові.
Дзвiниця церкви Св. Миколи (XVI століття)
Перед центральним входом до церкви Cв. Миколи, з лівої сторони знаходиться квадратна в плані, двоповерхова дзвіниця. Збудована в кінці XVI століття.
Монастир кармелітів
Костел і монастир кармелітів (оборонний, з 1635 року — в ренесансовому стилі)
Споруда оборонного типу складається з Костелу Успiння Діви Марії, двоповерхового комплексу келій. Територію монастиря оточують масивні стіни з чотирма наріжними, п‘ятикутними в плані, оборонними баштами. Дві башти знаходяться над річкою Гніздна. У зовнішніх стінах та в баштах розміщуються бійниці для стрільби з рушниць та мушкетів та гармат. Головний вхід на територію влаштовано в центральній частині південної стіни у вигляді проїзної арки. В ХІХ ст. над нею була добудована надбрамна триарочна дзвіниця.
Костелу Успiння Діви Марії в плані трьохнефний з прямокутною західною частиною. Зовнішнє оздоблення костелу доволі просте, без особливого декору. З південної та північної сторони знаходяться по два контрфорси. З північної сторони костелу збудовані келії.
У підземелля монастиря проводились захоронення духовенства й міської знаті. У першій половині ХХ ст. проводилась реставрація. В післявоєнні часи в монастирі була влаштована фабрика ялинкових прикрас. В 1987 в костьолі сталася велика пожежа. Зараз ця споруда передана Українській автокефальній православній церкві. Після ремонту були встановлені два куполи на фасад храму.
Теребовлянська ратуша
