|
Календар |
|
|
« Квітень 2024 » | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
|
|
|
|
СОЛОДКІ СПОГАДИ |
|
Солодкі спогади
На сонячних просторах Тернопілля, Де я колись маленькою росла, В казковім тихім місті Теребовля Мого дитинства стежка пролягла.
Та вулиця, що Волицею звалась, Була найкращим місцем на землі І нам в дитинстві «раєм» всім здавалась, Коли по ній ми бігали малі...
Вона стрілою підіймалась вгору, Було як на долоні місто все. І дух спиняло від того обзору, Здавалося, що нас кудись несе
Якась могутня невідома сила В своїх обіймах теплих і міцних. І в нас щоразу виростали крила, Там, на горі, ми відчували їх.
Хатки обабіч вулиці стояли, Неначе в казці, в квітах і садах, Над головами яблука звисали, Ми «паслись» в них, як гуси в бур’янах.
Вже за горою крутизна спадала, Від вулиці тягнулися стежки — Одна із них, що вправо завертала, Ввижається у снах мені роки...
Там, де вона збігала у долину, — Криниця... біла хатка... то — наш дім. До нього все життя я в мріях лину, Колись малим було нам любо в нім.
Там мама нас у травах всіх купала, Садила дивні квіти під вікном, І потім... все життя своє чекала, Як ми у світ пішли. А за столом
Бабуся вслух молитися нас вчила, Коли складала хліб та сіль на нім. Там кожна гілочка була нам мила, Що батько доглядав в саду старім.
Ми тихо з хати вибирались зранку, Як гуси, бігли вниз до потічка, Додому забігали на хвилинку, Щоб похапцем напитись молочка.
Долина наша сонячна, весела: Там пахли медом квіти польові І пробивались з-під землі джерела, Губилися у мочарах в траві.
Який був простір і краса довкола — Яри... і гори... дивовижний світ... І тиша скрізь така дзвінка і «гола», Що чути було ластівки політ.
Сусіди наші — милі, добрі люди, Як бджілки працьовиті, від зорі Й до темна порались, щоб лад був всюди: В городі, в полі, в хаті і в дворі.
Біда яка... чи радість, чи тривога — Усе ділили порівну на всіх, Як випала кому яка дорога, Всі сходились — приносив хто що міг.
До клубу у неділю поспішали, Приходили і літні, й молоді, Вистави ставили і хор свій мали, А танці під баян були тоді.
Ці спогади свої всім тим дарую, Хто жив колись чи нині ще живе На місці, за яким я так сумую І що з роками сниться і зове.
|
|
|
Статистика сайту |
|
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|